Народився в селі Забойки у багатодітній родині, де крім нього ще було 6 братів та 5 сестер.
З 1986-1995 р.р. навчався в Почапинській ЗОШ І-ІІІст.
До війни працював у сусідньому селі Драганівка в столярному цеху на підприємстві «Кузя», що займається виготовленням дитячих ліжок.
Призваний за мобілізацію в серпі 2014 р.
Навчання проходив у Мукачеві із ще одним героєм із Забойок, Дмитром Заплітним.
Після навчання Андрій в відпустку так і не приходив, а відразу пішов в АТО - спочатку в Попасну, потім під Дебальцеве, опорний пункт «Валера» висота 307,51 поблизу села Санжарівка.
Андрій був оператор-навідник на БМ ІІ 351 «Лора» 128 гірсько-піхотної бригади.
Коли Андрій дзвонив додому,то завжди заспокоював рідних,що у них все мирно і спокійно,що їх не бомлять і пострілів майже не чути.
Додому в відпустку Андрій так і не потрапив,не дочекався своєї черги.
Казав: «Хай йдуть спочатку ті у кого є сімя, діти, дружина, а я піду останнім».
На зв’язок Андрій виходив востаннє 21 січня під час бою в Дебальцевому,поблизу с. Санжарівка.
Довгий час Андрій вважався без вісті зниклим.
25 січня 2015р. Андрій загинув в бою за волю України.
Андрій загинув з героєм Сашею Лаврінцом. Вони провалились в окоп, це була зарита машина з боєприпасами і коли вони провалились,то на них поїхав сеператиський танк, наші почали стріляти по танку і машина з боєприпасами почала зриватись.
1 березня 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності нагороджений Капчур Андрій Володимирович орденом «За мужність» ІІІ ступеня (Посмертно).
.gif)
.jpg)
