Василь Ількович Ярмуш (15 вересня 1940, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область — 22 вересня 1976, там само) — український поет і прозаїк.

          Народився у селянській родині. Рано втратив батька. Навчався в Острівській семирічці, потім у Тернопільській СШ № 8 (с., нині смт Велика Березовиця). Закінчивши школу, працював комбайнером у колгоспі, помічником машиніста екскаватора у Тернопільському кар'єроуправлінні.

            У цей час почав друкуватися у районній газеті в Микулинцях. У 1954—1960 роках служив у армії на Крайній Півночі. Під час служби в грудні 1959 року Василя та його трьох товаришів понесло на крижині у Баренцове море. Врятував вертоліт, але сильне переохолодження організму не минуло безслідно.

           Після служби в армії працював на цукровому заводі «Поділля», а згодом — завідувачем клубу в рідному селі. Закінчив заочне відділення факультету журналістики Львівського університету. Працював позаштатним кореспондентом обласної молодіжної газети «Ровесник», друкував свої твори тут і на сторінках «Вільного життя» та інших видань.

            У 1960-х роках зазнав переслідувань органів КДБ за прогресивні погляди. Підтримував щиру дружбу з письменницею Іванною Блажкевич, листувався з нею і присвятив їй кілька віршів.

            21 вересня 1976 року Ярмуш пішов із життя.