Ігор Ґерета народився  25 вересня 1938 р. в с. Скоморохи, нині Тернопільського району, в священичій родині. Батько — священик о. Петро Ґерета, відомий також як поет (псевдонім Олесь Ґерета) і композитор. Мати Євгенія — диригентка церковних хорів.
       У 1942 р. родина Ігоря Ґерети перебралася до села Велика Березовиця, де батько отримав нову парафію. Тут 1955 р. Ігор закінчив середню школу (тепер — Тернопільська 3ОШ № 8). Вчився у Тернопільській музичній школі. 1962 р. отримав диплом про закінчення історичного факультету Чернівецького державного університету. Від 1963 р. і до кінця життя працював на різних наукових посадах у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
        За протирадянську діяльність Ігоря Ґерету в 1966 р. засуджено на п’ять років позбавлення волі (умовно). Загалом же, за участь в українському дисидентському русі 1960-x рр. був позбавлений можливості здобути науково-творчу кар’єру, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на це, став ініціатором і співорганізатором кількох культурологічних проектів: музею-садиби Соломії Крушельницької у селі Біла Тернопільського району; картинної галереї Тернопільського краєзнавчого музею, яку 1991 року перетворено на Тернопільський художній музей;  музею-садиби Леся Курбаса в Старому Скалаті (Підволочиський район); разом із Остапом Черемшинським був співавтором експозиції етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка у с. Велеснів Монастириського району. У царині археології його найбільшим досягненням стало дослідження могильника черняхівської культури (III–IV ст. н. е.) у Чернеливі-Руському (Тернопільський район). На місці цих розкопок він ініціював створення унікального археологічного музею-парку.
        У період українського національного відродження 1988–1991 рр. Ігор Ґерета поринув у вир політичної діяльності. Став співзасновником Народного Руху України (Тернопіль, 1989), член його Великої Ради; був кандидатом у депутати до Верховної Ради України (1994, 1998 р.); депутат Тернопільської обласної ради (1-4 скликань), член її президії, голова постійної депутатської комісії у 1990–1998, 2002 роках.
        Помер 5 червня 2002 р., похований на цвинтарі у Великій Березовиці.