Народився 18 серпня 1903 року с. Івачів Горішній (Тернопільський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільського району, Тернопільська область, Україна).

Навчався в учительській семінарії Тернополя. Перед вступом до монастиря був учителем молодших класів у сільській школі Івачева Горішнього.

Вступив до Згромадження оо. Редемптористів, де 28 серпня 1926 р. склав монаші обіти. Філософські та богословські студії здобув у Бельгії. Після повернення 9 серпня 1932 р. рукоположений на священика. Першу Службу Божу відправив 4 вересня того року в рідному Івачеві, про що на пам'ятному образкові написав такі слова:

«О Ісусе, прийми мене зі св. Жертвою Твого св. Тіла й Крови. Прийми її за св. Церков, за моє Згромадження та мою Вітчизну».

Після свячень працював з Миколаєм Чарнецьким на Волині.

По кількох роках праці на Волині о. Зеновій оселився у Станіславові (теперішньому Івано-Франківську), де проводив місії в містах і селах. Перед радянською окупацією в 1939 р. о. Зеновій переїхав до Львова, де замешкав у монастирі Редемптористів на вулиці Зиблікевича (нині Івана Франка), виконуючи обов'язки економа монастиря.

Остання велика проповідь о. Зеновія відбулася в Тернополі 28 серпня 1940 року на храмове свято Успіння Пресвятої Богородиці. Тоді о. Зеновія слухало близько десяти тисяч вірних, що зібралися на храмовий празник. Вночі з 20 на 21 грудня 1940 року до монастиря прийшли агенти НКВД, щоб заарештувати його за проповіді, які саме в ті дні він виголошував у церкві при монастирі на вул. Зиблікевича під час дев'ятниці на честь Непорочного Зачаття. 

У 1941 р. був розп'ятий на стіні тюремного коридору по вул. Замарстинівській (Бригідках).