Мико́ла Іллі́ч Ме́льник — ботанік, природознавець, один із творців української наукової термінології, автор перших у Галичині природознавчих шкільних підручників українською мовою.

Народився 20 листопада 1875 р. в селі Довжанці, що біля Тернополя. Його батько був малоземельний селянин, мати — старшою сестрою відомого музиколога, книгознавця і релігійного діяча Володимира Домета Садовського.

Після закінчення чотирикласної сільської школи Микола Мельник продовжує навчання у Тернопільській гімназії, а потім — після обов'язкового відбування однорічної військової служби — на природничому відділі Віденського університету.

Блискуче закінчивши університет, Микола Мельник отримав грамоту головної президії «Просвіти» про те, що «вписаний в книгу звичайних членів товариства». Згодом на запрошення Крайової шкільної ради Галичини поїхав суплентом, тобто заступником учителя, в першу Перемишльську гімназію з польською мовою навчання. Водночас викладав природознавство на окремих курсах українського інституту для дівчат в цьому ж місті. Улітку 1906 р. Миколу Ілліча переводять до Львова знову ж таки суплентом, відтак постійним учителем в державній українській гімназії, котра містилася на теперішній вулиці С. Бандери, а її філіал — осібно. Власне філіал (на вулиці Пекарській), куди направили молодого викладача, був цілком окремою, щойно організованою гімназією. 1909 р. Мельника прийняли в Наукове товариство імені Шевченка звичайним, а в грудні 1920 р. — дійсним членом Товариства.

Під час Першої світової війни Мельник як поручик австрійської армії був мобілізований на фронт. Воював недовго: 23 березня 1915 р. російські війська здобули Перемишльську фортецю, і Микола Ілліч опинився в полоні. Побував у Симбірську, Уфі, Челябінську. Після російської революції разом з групою чехів і поляків Мельник повернувся до Львова і з осені 1918 р. до жовтня 1935 працював у тій же гімназії-філіалі. Читав лекції у Львівському таємному університеті. Через цькування польськими владами прогресивних діячів, у жовтня 1935 р. відправлений на вимушену пенсію. Після цього Микола Ілліч продовжував викладати у приватних школах.

Микола Ілліч Мельник був високо ерудованою людиною, знав латину, англійську, німецьку, французьку, польську й російську мови.

Після приходу в Галичину радянської влади викладає в старших класах біологію і хімію в одній з середніх шкіл, одночасно працює методистом з цих предметів у міському методичному кабінеті. Під час німецької окупації — безробітний.

По війні Миколі Іллічу без захисту дисертації присвоюють звання доцента, обирають спочатку виконувачем обов'язки завідувача кафедри нижчих рослин Львівського держуніверситету імені Івана Франка, пізніше завідувачем кафедри ботаніки й дендрології Львівського лісотехнічного інституту.

Микола Ілліч Мельник помер 1 вересня 1954 р.