Петро Тимочко

        Народився 1 серпня 1925 р. у с. Івачів Долішній, Тернопільського району. Поет, перекладач, драматург, публіцист, громадський діяч. Лауреат премій ім. Братів Богдана і Левка Лепких, ім. У. Самчука, ім. М. Рильського. Нагороджений орденом "За заслуги III cт.". Член НСПУ (1990). Переможець обласного конкурсу "Голос серця" (1997). 1938-43 рр. - навчався в українській гімназії товариства "Рідна школа" в Тернополі. 1943-1944 - доброволець дивізії "Галичина", учасник боїв під м. Броди (Львівська область), потрапив у радянський полон. 1944-47 - в'язень фільтраційних таборів ГУЛАГ на території Підмосковського вугільного басейну, художник-оформлювач агітаційних транспарантів у таборі поблизу станції Узлова (нині Тульська область). До 1956 працював на копальнях Забайкалля робітником, завідувачем майстерні рудника та гірничим майстром (нині обидва - РФ). Після звільнення повернувся в м. Тернопіль. Закінчив гірничий факультет Всесоюзного політехнічного інституту в м. Москва (1961, нині РФ). Працював майстром, інженером у кар'єрах і на будовах Тернопільської області. Перші публікації поезій П. Тимочка - у журналі "Дорога" (1942, Львів). Він - перекладач із німецької, російської, польської, чеської та інших мов. Перші переклади поезій польських і німецьких авторів опубліковані у журналах "Всесвіт" і "Жовтень" (нині "Дзвін"), колективних збірниках та періодичних виданнях. Голова Тернопільської організації НСПУ (1992-98). Від 1997 - член редколегії газети "Соломія".
Помер 26 лютого 2005 р., похований в м. Тернопіль.

Видані книги:
Книги перекладів: Ян Кохановський "Поезії"" (1980), Й. В. Гете "Невгасима любов", Г. Сакс "Вибрані твори" (обидві - 1997), поезії: "На канадській землі" (1991), "Рідний клин" (1994), "Із болем у душі", "В стрімкім потоці часу і подій" (обидві - 1995), "Премудрість Божу в собі шукаю" (1996), драматично-поетична трилогія: "Трагедія зради або Українська трагедія", "Пекельний суд" та "День перемоги" (1993-94); "Із вічності у вічність" (2000), автобіографічна повість "Роздуми над пережитим" (2001); збірка фейлетонів та есе "Мовчати було негоже" (2003).