СТЕПАН БАЛЕЙ
Серед грона школи львівського філософа Казимира Твардовського почесне місце посідає також Степан Балей. Степан народився 4 лютого 1885 року в с. Великі Бірки Тернопільського повіту (нині Тернопільської області) в сім’ї вчителя початкової школи. Після закінчення Тернопільської гімназії студіював філософію та психологію у Львівському університеті (1903-1907). Відтак викладав математику, психологію й логіку в українських гімназіях у Перемишлі, Тернополі та Львові.
Докторат склав 1911 р. у Львівському університеті під керівництвом К. Твардовського (див. про нього “Газету” за 27 жовтня 2006 р.). 1912-го С. Балей коштом міністерства освіти поглиблював освіту й провадив наукові дослідження в університетах Австрії (у Відні слухав лекції Зіґмунда Фройда), Німеччини (в німецьких філософських та фізіологічних журналах опублікував п’ять статей), Сорбонні. У 1917-1922 рр. навчався на медичному факультеті Львівського університету й склав іще й докторат із медицини. Тоді працював на посадах професора Академічної гімназії, психіатра загального шпиталю у Львові та викладав філософію в Українському таємному університеті. 1927 р. завдяки рекомендації К. Твардовського С. Балей очолив кафедру психології виховання Варшавського університету, від 1934 р. – професор звичайний (найвища посада для професорсько-викладацького персоналу австрійських і польських університетів).
Під час німецької окупації С. Балей потрапив до концентраційного табору в Пруткові, проте зумів утекти. Перейшовши на нелегальне становище, викладав у таємному польському університеті в Ченстохові. Після війни продовжив працювати у Варшавському університеті, водночас очолював Інститут психології виховання. Дійсний член Польської Академії наук від 1952 р., кавалер Хреста Ордена відродження Польщі. Помер 13 вересня 1952 р. і похований у Варшаві.
С. Балей є видатним галицьким ученим, автором новаторських праць у галузі психології та піонером застосування методів психоаналізу на українському й польському ґрунті, автором перших українських підручників із психології (1922) та логіки (1923), близько десятка книг і близько сотні статей. Опублікована 1916-го у Львові брошура С. Балея “З психології творчості Шевченка” (1916) – перша й поки що остання спроба створити психобіографію Кобзаря. Як стверджують сучасні українські дослідники історії психології П. Петрюк і Л. Бондаренко, це найкраща українська праця в галузі психоаналітичних досліджень першої половини ХХ ст. С. Балей започаткував також польську психобіографію, застосувавши методи психоаналізу у вивченні творчості класиків польської літератури Юліяна Словацького й Степана Жеромського.
Що ж нового сказав С. Балей про Т. Шевченка? Використовуючи дані біографії Кобзаря, вчений, на противагу “Едіповому комплексу” З. Фройда, впровадив поняття “Ендиміонського мотиву”. “Ендиміон, згідно із стародавнім грецьким міфом, – пишуть П. Петрюк і Л. Бондаренко, – прекрасний юнак, якого покохала богиня Селена. Вона спустилася до нього з небес, заздалегідь приспавши юнака, щоб пестити його без перешкод. Отже, ендиміонське кохання – це такі стосунки між закоханими, в яких жінка – активна, вона не тільки кохана, а й піклується про чоловіка, як мати. Тоді чоловік – пасивний, інфантильний, він більше мріє про щастя, ніж практично за нього бореться”. Шевченкових матерів-покриток С. Балей вважав наслідком глибоких особистих переживань Т. Шевченка, який рано втратив матір і потребував власне ендиміонського кохання.
С. Балей також заклав напрями вивчення психології дитини і психології розвитку в українській науці й має суттєві заслуги в цій галузі в польській психології. Власне кажучи, в останній період своєї наукової кар’єри вчений здебільшого працював у цій галузі.
1947 р. коштом ЮНЕСКО науковець провів чотири місяці у США, вивчаючи методи боротьби зі злочинністю серед молоді, а після повернення до Варшави опублікував працю “Проблема боротьби з підлітковою злочинністю в контексті сучасного досвіду США”. У такий спосіб С. Балей став іще й фундатором польської психології дитячої злочинності.
Зараз С. Балей здебільшого відомий у Польщі як представник львівсько-варшавської філософської школи К. Твардовського і співфундатор польської психології. Психологи України згадали про С. Балея в роки незалежності, коли гостро постала проблема повноцінного заповнення всіх без винятку аспектів української культури. З іншого боку, переїхавши до Варшави, С. Балей поступово втрачав зв’язки з українським науковим світом. Зрештою, як фахівцеві в українському середовищі спілкуватися йому не було з ким. Хоча заради справедливості треба згадати й те, що 1929 р. Харківський географічний інститут висунув кандидатуру професора С. Балея в дійсні члени ВУАН до відділу філософії, соціології і права. Проте його не обрали.