19 травня у селі Серединки святкували 100-річчя церкви Перенесення Мощей Святого Миколая Мирликійського Чудотворця.  В урочистостях взяв участь голова Тернопільської районної ради Василь Дідух.

До Серединок завітали з усіх куточків світу усі, хто називає село найріднішим – його уродженці, були запрошені представники влади, громадські діячі,  духовенство.

Недільного ранку, як і годиться ревним християнам, усі зібралися на утреню. Неповторний спів студентів Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого налаштував на смиренність і, водночас, радість передчуття чогось великого, святкового. Після утрені  усі з трепетом душі очікували на приїзд Архиєпископа і Митрополита Тернопільсько-Зборівського  Кир Василія Семенюка. У Серединках з глибокою повагою та любов’ю ставляться до цього доброго пастира, який у недалекому 1990 році відслужив тут першу Божественну Літургію після чвертьстолітньої перерви. Адже церква у Серединках  під час большевицької окупації  не діяла з 1955 по 1988 роки тому, що громада і священики відмовились зраджувати батьківській греко-католицькій вірі. Лише два роки була вона православною. Обряди вінчання, хрестин, першого причастя, похорону та інші відбувались таємно.

Молодь Серединок з теплотою привітала Архиєпископа з хлібом-сіллю на вишиваному рушникові, гарними побажаннями та запевненням, що вони збережуть рідну віру та, подібно до греко-католицьких священиків початку минулого століття, будуть вірні їй та ніколи не зрадять. Василій Семенюк разом із численним духовенством відслужив Архиєрейську Божественну Літургію, посвятив воду біля церкви та сказав добре слово про село, його душевних та працьовитих людей. Патріарх зробив короткий історичний екскурс у століттню давнину, згадав блаженної памяті о. Ізидора Глинського як організатора „Просвіти” та його ревних послідовників, які внесли значний вклад у культурний розвиток села. „Церква у Серединках, - мовив Архиєпископ, - завжди була  двигуном передових ідей та починань. Селу щастило на добрих пастирів. Священики, які служили тут, досягали значних успіхів у своїй праці, просувалися по кар’єрній душпастирській драбині, хоча ніколи не прагнули цього, завжди були покірними та скромними. Воістину,  хто скоряється на волю Божу, той має у достатку і духовне, і земне...”

Патріарх мовив добре слово про українську жінку. Адже на її плечах лежить відповідальність за сучасне і майбутнє. Хоч жінку називають слабшим створінням, проте вона сильна духом. Там, де чоловіки опускають руки, жінка, керуючись розумом, природною лагідністю та добротою, виходить гідно з найскладнішої ситуації. Василій Семенюк згадав жінок, які допомагали Ісусові у Його місії на землі, жінок, які у час, коли від Нього, проявивши слабкість духу, відреклись найближчі друзі-апостоли, були з Ним, про жінок-мироносиць, які першими прийшли до Гробу Господнього та щиро повірили у Його воскресіння.

З особливою лагідністю звернувся патріарх до сучасної молоді, закликав її примножувати духовні традиції, рости гідними послідовниками віри батьків, любити свою рідну землю – Україну, бути патріотами і завжди, де б не закинула доля, повертатись у рідні Серединки. Адже  саме тут вони побачили світ, почули колискову та слова молитви на рідній українській мові.Василій Семенюк за активну працю у громадсько-культурному житті села нагородив сорок його мешканців грамотами, побажав здоров’я та довгих літ щасливого життя.

Далі усі рушили до місцевого клубу, де відбулися святковий прийом та концерт. Урочисту трапезу поблагословив Архиєпископ та Митрополит Тернопільсько-Зборівський Кир  Василій Семенюк. Добре слово про Серединки та його жителів мовили голова Тернопільської районної ради Василь Дідух,  сільський голова Буцнева та Серединок Марія Мац, заслужений працівник культури України, гордість Серединок, як його іменують у селі, Василь Сорока, доцент Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Марія Крупа, сільська активістка, поетеса Марія Колоденна та усі, хто прагнув сказати щось добре чи подякувати гостинним жителям Серединок.

Було також продемонстровано документальний фільм „Серединки – найкраще у світі село” про теперішнє і минуле церкви та села. Схвилювало, що у фільмі показано перш за все простих жителів Серединок, розказано про  вклад людини-трудівника, ревного християнина. У фільмі багато хвилюючих спогадів літніх жителів села про церкву та непрості часи, які вона пережила. Фільм без перебільшення  можна назвати сторінкою істоії України.

До сторіччя освячення церкви Перенесення Мощей св. Миколая Мирликійського Чудотворця  побачила світ книжка Іванни Гошій та Марії Колоденної  „Серединки – Вкраїни маленька перлинка”, де знайшли відображення духовне, національне та громадсько-просвітницьке життя мешканців Серединок. На згадку про ювілей місцевого храму розмальовано десятки великодних писанок, які подарували усім гостям торжества. Тож, щороку прикрашаючи квартиру до Воскресіння Христового, будемо згадувати Серединки та соту річницю освячення церкви.

Одним із найдушевніших та найщемливіших моментів святкувань став концерт духовної музика, у якому звчали твори, присвячені матерям. А потім учні місцевої школи заспівали пісню про батька та присвятили її настоятелю церкви Перенесення Мощей св. Миколая с. Серединки отцеві Петру Глібчуку. Усі гості із сльозами стоячи вітали вірного пастиря, який всеціло присвятив себе Богові, і багато хто у цю хвилину думав: „Цей добрий пастир, відрікшись від багатьох земних благ, має стільки вдячних синів та дочок, як ніхто інший на землі...”  

Галина ЮРСА - ТРР „Джерело”.




Фото Василя БАЛЮХА.