№ 122 від 24.02.2021 року | Третя сесія друге пленарне засідання 24.02.2021 року | Рішення сесії районної ради VIII скликання | Документи | Документи

Головна | Про район | Електронна приймальня

Документи → Документи → Рішення сесії районної ради VIII скликання → Третя сесія друге пленарне засідання 24.02.2021 року → № 122 від 24.02.2021 року

Назад

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКА РАЙОННА РАДА

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

восьме скликання

3 сесія II пленарне засідання

РІШЕННЯ

від 24 лютого 2021 року № 122

м.Тернопіль

Про звернення депутатів

Тернопільської районної ради

Керуючись статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи пропозиції постійної комісії з питань законності та регламенту, Тернопільська районна рада

ВИРІШИЛА:

1. Прийняти звернення депутатів Тернопільської районної ради району щодо підтримання Декларації про державний суверенітет України, як одного із етапів суверенізації України з нагоди 30-ліття Галицької Асамблеї, 30-ліття Всеукраїнського республіканського референдуму (додається).

2. Направити звернення депутатів Тернопільської районної ради до голів територіальних громад Тернопільського району, а також оприлюднити на офіційному сайті Тернопільської районної ради.

3. Контроль за виконанням даного рішення доручити постійній комісії з питань законності та регламенту.

Голова районної ради Віктор КОЗОРОГ

ЗВЕРНЕННЯ

щодо підтримання Декларації про державний суверенітет України,

як одного із етапів суверенізації України

з нагоди 30-ліття Галицької Асамблеї,

30-ліття Всеукраїнського республіканського референдуму.

В період боротьби за незалежність України керівництво трьох галицьких областей, Тернопільської, Львівської, Івано-франківської, досить тісно координували свої дії. Тридцять років тому, 16 лютого 1991 року, в приміщенні Львівського оперного театру відбулося розширене спільне засідання депутатів рад цих областей, котре журналісти згодом охрестили «Галицькою Асамблеєю». На цьому засіданні були присутніми також делегації Рівненської, Волинської, Житомирської, Чернівецької областей, депутати Верховної Ради України , представники громадських організацій. Під загрозою стояла прийнята напередодні, 16 липня 1990 року, Декларація про державний суверенітет України. Декларація уже в преамбулі констатувала про верховенство на території України українських законів над союзними, про самостійність і неподільність влади в межах території України, про рівноправність у зовнішніх відносинах. Даний документ чітко виписав право українців на своє громадянство, на свою банківську, митну, цінову систему, на надра, майно, власну армію, повітряний простір, при необхідності на власну валюту. Верховна Рада України конституційною більшістю проголосила Україну самостійною, суверенною державою. Подібні декларації були прийнятими і рядом інших колишніх радянських республік.

Щоби загнати республіки назад у Радянський Союз і не допустити затвердження референдумами їх самостійності 24 грудня 1990 року Верховна Рада Радянського Союзу прийняла Постанову «Про проведення референдуму СРСР з питання про Радянський Союз». Справа в тому, що і українська, і інші декларації про суверенітет не набрали чинності, оскільки в повноваженнях рад не було права на вихід із СРСР. Це могли проголосити люди лише на республіканських референдумах, цього вимагало і міжнародне законодавство. Датою проведення всесоюзного референдуму було визначено 17 березня 1991 року. В бюлетень було внесено питання «Чи вважаєте Ви за необхідне збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у яких будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності»

Народний Рух України наполягав, щоби в Україні питанням, що виносилося на референдум, в зв'язку із прийнятою Декларацією про суверенітет, було наступне : «Чи згодні Ви, що Україна має бути в складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?». Із українського опитування було викинуто слово соціалістичних, замість республік виписано держав, чим ще раз було підтверджено вищість Декларації над постановою союзного парламенту.

На Галицькій Асамблеї було прийнято рішення в межах трьох областей провести ще один місцевий референдум і запитати виборців: « Чи хочете Ви , щоби Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішуватиме всі питання внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечуватиме рівні права громадянам, незалежно від національної та релігійної приналежності». Цей референдум став предтечею Референдуму 1 грудня 1991 року Якщо за всесоюзний референдум проголосувало майже 70% з тих, що взяли участь в ньому, то за всеукраїнський - більше 80%, що дало право Україні будувати свою власну державу. Цим референдумом було проголошено незалежність України, рішення Верховної Ради про суверенітет держави. Уже 18 червня 1991 року внесено зміни до ст. 73 КЗпП УРСР, внаслідок чого у переліку святкових дат з'явився запис : 16 липня – День незалежності України. 16 липня 1991 року День незалежності ми відзначали саме в цей день.

5 вересня 1991 року Галицька Асамблея засіла вдруге. Тепер у Тернополі, в палаці «Березіль». Саме на ній кандидатом у Президенти України було висунуто В.Чорновола. Всеукраїнський республіканський референдум 17 березня 1991 року – це один із етапів боротьби за суверенізацію України і чималу роль в ньому відіграла і Галицька Асамблею.

Пропонуємо у закладах освіти, культури проведення інформаційно-просвітницьких, інших заходів, організацію фотовиставок, ознайомленням через Інтернет із архівними документами цього періоду, приурочених діяльності Галицької Асамблеї, висвітленню важливості Всеукраїнського республіканського референдуму 17 березня 1991 року щодо підтримки Декларації про державний суверенітету України, та і місцевого, організованого Галицькою Асамблеєю, як одного із етапів боротьби за незалежність України в річницю 30-літнього ювілею з дня відновлення незалежності України.