Згідно з п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі при внесенні змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів при здійсненні платником податків самостійного коригування відповідно до п. п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 ПКУ), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Пунктом 129.3 ст. 129 ПКУ визначено, що нарахування пені закінчується:

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

При частковому погашенні податкового боргу, сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Разом із цим, правила нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС, визначені главою 7 розд. ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі – Порядок №422).

Пунктом 2 глави 7 розд. ІІІ Порядку №422 передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) іншим шляхом, зокрема, при поданні платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від’ємним значенням суми податкових зобов’язань тощо, нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах.

Абзацом другим п. 2 глави 4 розд. IV Порядку №422 визначено, що дані показників форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджених у встановленому порядку (далі – Звітні документи), поданих платниками, зокрема, після настання граничного строку сплати грошового зобов’язання, а також дані уточнюючих Звітних документів, відображаються в інтегрованій картці платника (далі – ІКП) датою подання документів до органу ДФС. При цьому за уточнюючими Звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов’язанням, зазначеним у поданому раніше Звітному документі, та грошовим зобов’язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (при заниженні грошового зобов’язання), визначена самостійно платником, якщо інше не передбачено формою Звітного документа.

Отже, останнім днем закінчення нарахування пені для суб’єкта господарювання, який самостійно виявив факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, вважається день подання уточнюючої декларації (розрахунку). При цьому суб’єкт господарювання повинен сплатити суму недоплати та штраф згідно зі ст. 50 ПКУ та пеню відповідно до п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ.

Головного управління ДФС у Тернопільській області