Згідно із 43 статтею Конституції України кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, не нижче від визначеної законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Легалізація заробітної плати – це соціальна захищеність кожного, адже не оформлені трудові відносини позбавляють працівника державних гарантій і робить його соціально незахищеним.

Офіційне працевлаштування містить багато переваг для працівників, це насамперед гідні та безпечні умови праці, регулярна виплата заробітної плати, не нижчої за мінімальну, страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, безробіття та нещасного випадку на виробництві, гідна пенсія. Натомість нелегальна зайнятість – це використання роботодавцями найманої робочої праці без належного оформлення трудових відносин, яке неминуче призведе до того, що працівник позбавляється права на оплату лікарняних, вихідної допомоги при звільненні працівника через скорочення штатів, соціальних гарантій, передбачених для працівника, права на відпустку, в тому числі, і на відпустку в зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною, грошової компенсації за невикористану відпустку, права на охорону праці, працівник не матиме змоги зареєструватись в центрі зайнятості як безробітний та отримати відповідну допомогу та багато інших негативних наслідків.

На даний час виплата заробітної плати в «конверті» та нелегальна робота стали, на жаль, нормою життя. Виплати у «конвертах» стали одною із складових тіньової економіки. Недоліки тіньової заробітної плати, як і нелегальної зайнятості не тільки в тому, що бюджет недоотримує кошти, використання найманої праці без оформлення трудових відносин містить в собі багато негативних моментів, і перш за все працівник позбавляє себе гідної пенсії в майбутньому, так як першочерговою умовою при виході на пенсію є набуття необхідного страхового стажу.

Відповідно до діючого пенсійного законодавства встановлена пряма залежність розмірів пенсій від страхового стажу та заробітку, з якого фактично сплачені страхові внески до Пенсійного фонду. Тобто у страховий стаж при виході на пенсію враховуються тільки ті періоди, у яких відбувалось нарахування та за які повністю сплачені страхові внески із заробітної плати у сумі не меншій мінімального страхового внеску, зарахування страхового стажу здійснюється пропорційно сплаченим страховим внескам.

Розмір мінімальної заробітної плати з 01.09.2020 р. становить 5 000,00 грн., отже  розмір мінімального страхового внеску – 1100,00 грн. ( 5 000,00 грн. х 22% = 1100,00 грн.), якщо така (або більша, з більшої суми заробітної плати) сума внеску за місяць роботодавцем сплачена за кожного працюючого в повному обсязі, то до страхового стажу працівникам також  зараховується повний місяць.

Якщо з якихось причин роботодавець не сплачує внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за своїх найманих працівників (причиною може бути і виплата заробітної плати в “конвертах” без сплати страхових внесків, і нарощування заборгованості як з виплати заробітної плати, так і зі сплати страхових внесків), то періоди, за які не сплачені внески, “випадають” із страхового стажу найманого працівника та не включаються в заробіток для розрахунку розміру пенсії.

Зареєструвавшись на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України кожна працююча людина може ознайомитись із даними, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб та контролювати, як його роботодавець сплачує за нього єдиний соціальний внесок.

17.11.2020